Історія культури Літинщини в особах

     Максим Кривоніс - 1648 р. Визвольна війна. Із загоном козаків-повстанців звільняв Літин від польської шляхти.

      Богдан Хмельницький - 1653 р. приймає у Літині послів від кримськотатарського хана.1.

     Ян Потоцький (1761-1815рр.) - почесний член Петербурзької Імператорської АН, письменник-історик, етнограф і археолог, географ, соціолог, публіцист редактор, видавець бібліограф, драматург романіст - невтомний мандрівник по Європі і Азії, побував у Мальті, Тунісі, Греції, Сербії, Марокко, Угорщині, Франції, Швейцарії, Італії, Англії, Іспанії, Єгипті, Туреччині, Голландії, Китаї, Монголії, а з 1797 року мандрував по Росії, зокрема по Сибіру, Кавказу. Перший по часу славіст вчений досліджував ранню історію скіфів, сарматів, слов’ян. У 1804 - 1805 роках видав французькою мовою три книги, присвячені історії Волині, Поділля і Херсонщини, з використанням археологічних матеріалів, які поклали початок краєзнавчого вивчення цих регіонів. Йому належать 24 великі праці. У 1790 році у Варшаві Ян Потоцький разом із уславленим французьким пілотом Бланшаром здійснив визначний науковий політ, першим у світі піднявшись на кулі власної конструкції. 2.

     Хома Станіслав Буяльський (близько 1800 року с. Майдан-Борківський (нині Українка) Літинського району) - художник і педагог. У 1827-1837 р.р. навчався в Берліні, Дюссельдорфі, Парижі. У1828 році повернувся на Україну. Здобув 1846 року звання народного художника. Організував у Києві в 1850 році приватні рисувальні класи, в 1853 році – майстерню для друкування гравюр і літографії. Розписував Олександрійський костел у Києві.3.

     Валер’ян Тарногородський (20.08. 1880 р. – 19.05.1945 р. )- український і російській поет, який в Літині у 1898р. складає екзамен на звання народного вчителя. На небосхилі української літератури першої половини ХХ ст. поет пише про прабатьківщину людства – небесну батьківщину, будить в людських серцях небесний вогонь пізнання.4.

     Творчість поета була чужа офіційній ідеології. Право творити довелось захищати ціною власного життя. 12 лютого 1992р. він був реабілітований.

     С. І. Слободянюк-Подолян (1886 р., м. Літин) - український живописець. Навчався в 1899 – 1901 рр. в Одеському художньому училищі. 1905-1912 рр. – вільний слухач Петербурзької АМ. З 1925 року живе у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). У своїй творчості неодноразово звертався до образу легендарного народного месника Устима Кармелюка. В художньому музеї Дніпропетровська зберігаються його твори “Буря і спокій. Похорон Кармелюка” (1912), “Кармелюк” та ін.5.

     Кармелюк Устим Якимович (1787 – 1835рр.) – керівник повстанського руху селян проти поміщиків. 1814-1832р.р. не раз перебував в ув’язненні у стінах Літинської тюрми. “Ні, не був Кармелюк розбійником у традиційному розумінні цього слова, то була душа правдивая ... Розбоєм хотів приструнити панів, які безжально обдирали хлопів, щоб знали ненажери, що і в селян є заступник, і сподівався, що з часом кожен селянин осміліє і стане Кармелюком. Був ідеалістом, як і всі певною мірою...”, “… Цей феномен, що руками розривав пута й кайдани був, як і Хмельницький і Шевченко, унікальним виплодом нації. Такі народжуються, можливо, раз на століття, і називають їх народними героями”.6.

     Ксеня Крицька- герой японської війни, сповнена романтичним героїзмом, здійснила подвиг у неповних17 років. “Центром загальної уваги на святі всіх Георгієвських кавалерів (26 листопада, м. Москва) була скромно одягнута молода дівчина. У неї на грудях висіли: солдатський Георгієвський хрест та медаль з бантом за японську війну...7.

     Яків Панфілович Шепченко (18... -1928рр., м.Літин) – художник-портретист, музикант, фотограф. “На війні, а сниться все приємне: дружина, діти, сонце, природа - ніби й немає ніякої війни”, “Всяке слово, яке стосується миру, ловиш і здається, що ... буде мир..”8.

     Микола Васильович Гербель ( 26 листопада 1827 – 1883 рр.) - російський поет, перекладач. Деякий час творив у м. Літині. Редактор повного видання творів В Шекспіра (вид. 1899 р.), перекладач “Слова о полку Ігоревім” (1854 рік), видавець “Творів Шіллера в російському перекладі”, Байрона, Гете, Гофмана а також збірників: “Англійські поети”, “Німецькі поети”, “Слов’янські поети”.9.

     Леонард Совінський (7.11.1831 с.Березівка Літинського повіту – 1887) – поет-перекладач творів Т. Г. Шевченка на польську мову. Учасник “Польського земляцтва” – об’єднання польських студентів Київського університету, товариш лікаря-вченого, знатного історика, археографа і літератора Й.Й. Роллє.10.

     Віктор Михайлович Васнєцов (3.05.1848 р. – 23.07.1926 р. ) – рос. живописець. Навчався в Петербурзі в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв (1867 –1868 рр.) та Академії мистецтв (1868-1875 рр., її академік з 1893 р.), член Товариства передвижників з 1878 року.

     У 1885 – 1896 рр. працював над розписами Володимирського собору у Києві (“Богоматір”, “Євхаристія”, “Собор святителів Руської церкви”, “Собор святителів Вселенської церкви”, “Хрещення Русі”, “Хрещенні Володимира” та іт.). У ці ж роки, за запрошенням губернатора м. Києва Трепова, розписував православну церкву в с.Кам’янка Літинського повіту, де знаходився маєток Трепова.11.

     Струмілін Станіслав Густавович (1877- 1974 рр., с.Дашківці, Літинський район) – вчений-економіст, соціолог, академік, агітатор-пропагандист, академік АК СССР, Лауреат Державної премії СРСР, Герой соціалістичної праці (1967), Лауреат Ленінської премії , автор більше 200 книг та статей з питань статистики, обліку, планування історії народного господарства.

     Павло Степанович Мельник (1881 с. Балин - 5 січня 1961рр., с.Горбівці, Літинського р-ну) – вчитель, селекціонер, талановитий художник і музикант, організатор першого у Літинському районі жіночого духового оркестру (1925 р. в с.Горбівці) та симфонічного оркестру, знавець п’яти мов.

     Як художник брав участь у розписі церков: у с.Вінниківці – престольний хрест, с.Горбівці – ікони. Займався садівництвом та виноградарством. Був знайомий із Мічуріним, який подарував йому багато сортів винограду. Вирощував квіти, розсаду, нові сорти картоплі, персики.11.

     Давид Соломонович Бертьє (Ліфшиць) (19.05.1882 м. Літин нині смт. Літин -16.05.1950р м. Київ.) – український скрипаль, музичний педагог, заслужений диригент України з 1938 року. Закінчив у 1904 році Петербурзьку консерваторію. З 1920 року – викладач Київської консерваторії (професор з 1922 року)12.

     Микола Оверкович Битинський (24.11.1893 м. Літин – 1972, в еміграції) – український військовий та громадський діяч, вчений-геральдист, художник-графік, поет, педагог. Автор проектів державних відзнак України, серед них великого , середнього і малого гербів України., що є визначною пам’яткою Української геральдичної культури, справжнім шедевром українського геральдичного мистецтва та однією із найважливіших віх у розвитку Українського земельного гербознавства. Нині символ проекту Битинського, зазнавши незначних змін, є державним гербом сучасної незалежної України.13.

     Микола Демидович Самойлюк (2.05.1907-1972 рр., с.Івча, Літинський район) – закінчив Вінницький педагогічний технікум (1928-1930рр.), Московський гірничий інститут, винахідник – раціоналізатор, видатний вчений, доктор технічних наук, Лауреат Державної премії СРСР.

     Михайло Панасович Стельмах (24 травня 1912-1983рр., с.Дяківці, Літинського району) – вчитель, видатний український поет, прозаїк, драматург, фольклорист, Лауреат Ленінської та Шевченківської премій, депутат Верховної Ради СРСР п`яти скликань, Герой соціалістичної праці, академік АН УРСР, автор художніх творів “ Велика рідня”, “Гуси-лебеді летять...”, “Дума про тебе”, “Кров людська не водиця”, “Правда і кривда”, “Марко Безсмертний”, “Хліб і сіль”, “Чотири броди”, “Щедрий вечір”, “Золота метелиця” та ін.14.